Закуповуючи громадський транспорт вітчизняного виробництва, українські міста інвестують у розвиток власних інфраструктурних проектів. Купуючи іноземний транспорт, при чому часто вживаний, Україна позбавляє себе додаткових надходжень у вигляді податків та робочих місць. Варто лише порахувати скільки українських грошей йде на розбудову чужих доріг та дитячих майданчиків за кордоном.
Чому іноземний транспорт – це розбудова чужої країни?
Минулого року українські міста закупили 114 тролейбусівю Майже третина із них – вживаний транспорт іноземного виробництва. Зношені тролейбуси придбали Харків, Івано-Франківськ, Чернівці, Тернопіль, Рівне. Особливо цікава ситуація склалася у Луцьку. Попри наявність власного автозаводу, який забезпечує роботою понад 1000 містян, влада купила вживані тролейбуси зі Швейцарії. Тож бюджетні кошти наповнюють економіку інших країн, замість того, щоб живити економіку України. Європейські міста будують дороги, мости, парки і дитячі садочки, тоді як в українських коштів не вистачає.
Вражає, коли державні кошти витрачаються на вживаний двадцятирічний транспорт, строк експлуатації якого закінчився вже давно. Такий транспорт не тільки жодним чином не підтримує економічний розвиток міст, а й загрожує безпеці українців. Він не має гарантій і, як правило, знаходиться в аварійному стані, потребує постійних ремонтів і деталей, яких в Україні просто немає. Таким чином, така інвестиція за кордон призводить до самих збитків.
Звичайно, купують в Україні і нову закордонну техніку. Цікаво, що ті ж білоруські виробники нових тролейбусів, які закупила Одеса, мають широку підтримку своєї держави у вигляді дотацій. Не важливо, що близько половини їх комплектуючих – російського виробництва, попри війну та санкцій. Водночас українські автозаводи практично забуті. Вони стоять незавантажені і практично не мають замовлень всередині країни, оскільки тендери виграє дешевша білоруська (читай – російська) техніка, а місцева влада взагалі закуповує списаний транспорт з Європи.
Купуючи українське – інвестуєш в Україну
Гроші, витрачені на транспорт українського виробництва, повертаються у вигляді інвестицій на місцях. Особливо це відчувається під час реформи децентралізації, коли регіони отримали більше грошей і повноважень. Зокрема, це стосується відновлення доріг, які потрібно будувати за рахунок місцевих бюджетів.
Якщо порахувати, то податків від продажів українського транспорту вистачить на облаштування цілого міста. В абсолютних цифрах один український тролейбус – це 1,5 млн гривень податків. Цих коштів достатньо, аби озеленити 6 районів міста, обладнати 18 зупинок громадського транспорту або зробити капітальний ремонт тротуарів на 2 вулицях.
Один український автобус – це понад 360 тисяч гривень податків, які можуть бути вкладені у будівництво 1 шляхопроводу, благоустрій 3 дитячих майданчиків або ремонт 4 садочків. Аби усі ці інфраструктурні проекти стали можливими, держава має підтримувати українського автовиробника, стимулювати виробництво та купівлю вітчизняного транспорту.
Податки – це інструмент економічного зростання і успіх кожного вітчизняного підприємства, що відображається на обсягах місцевих бюджетів. Так, наприклад, за півтора року Луцький автомобільний завод сплатив майже 90 мільйонів гривень податків, які надійшли до бюджету області. Серед них: 38 млн грн податку на додану вартість, 20 млн єдиного соціального внеску та 6 млн грн податку на землю.
При цьому український автовиробник заробляє всього 2-3% від вартості транспорту. Адже збори та інвестиції у модернізацію потужностей забирають більшу частину прибутку.
Підтримуючи вітчизняного автовиробника, українські міста зміцнюють економіку регіону та усієї країни. Вкладати гроші у власну державу має бути вигідно для кожного свідомого підприємця.